Договір довічного утримання, догляду

Щоденні заклики до укладання договору довічного утримання, що вирішує всі можливі проблеми (у тому числі зміцнення матеріального становища, здоров’я, а також продовження життя) викликають інтерес українців, частина з яких не проти перейти на довічне утримання, починаючи з повноліття.

Що таке довічне утримання

Коли будь-яка дієздатна особа (зазвичай фізична особа, іменована відчужувачем), яка володіє цінною нерухомістю, рухомим майном, передає її (повністю або частково) фізичній або юридичній особі (іменованій набувачем) під зобов’язання забезпечення до кінця життя утриманням, доглядом, грошовими коштами, така особа переходить «під захист» довічного утримання. Щоправда, така дія, вирішуючи самі проблеми, створює нові.

В яких життєвих ситуаціях необхідне укладання договору довічного утримання

Навіть різні покоління однієї сім’ї часом уживаються з великими труднощами. Чи легко і варто підпадати під серйозну залежність від інших людей? Відповідь зрозуміла: все залежить від конкретної ситуації, найнеприємніші рішення доводиться приймати абсолютно добровільно… Самотні люди чи сімейні пари, які не мають родичів або не підтримують з ними стосунків, поступово втрачаючи можливість повноцінно обслуговувати себе (через старість чи інвалідність), сплачувати впевнено зростаючі тарифи на житлово-комунальні послуги, в нинішніх умовах, щоб дожити віку у звичних для себе умовах, не поповнюючи кількість мешканців «пансіонатів для ветеранів праці», змушені йти на укладення договору довічного утримання.

Важливість укладання договору

Усна домовленість, навіть закріплена урочистими клятвами, не є судовим аргументом; тим більше, підстав для довіри у відчужувача до набувача (і навпаки) дуже мало через протилежність їх прагнень. Якщо відчужувач бажає, пожертвувавши житлом, автомобілем та іншими цінностями, прожити довше, отримавши гідний догляд, забезпечення якісними продуктами та іншими товарами, то набувач, який щодня витрачає на вищезгадані цілі кошти, час і здоров’я, не надто чинитиме опір «зустрічі підопічного з вічністю». Звідси взаємні спроби відмовитися від домовленості (передусім з боку відчужувача), різні напівзаконні маніпуляції отримання односторонньої вигоди, помилкові (часом) звинувачення у неналежному догляді та відсутності грошових надходжень. Довіра – чудова річ, та все ж…

Особливості договору довічного утримання (догляду), можливі проблеми та небезпеки, що виникають після його укладання

В Цивільному Кодексі України (ЦКУ) цілий розділ (57-й, статей 744-758) присвячений питанням довічного утримання. При уважному вивченні (законодавчі акти потрібно вивчати дуже уважно) виявляються пристрасті та лиходійства небаченої напруги, які можна порівняти лише з «Королем Ліром», який добровільно відмовився від своєї житлової площі. Усунути цілком можливість конфліктів не можна, знизити її до мінімуму –  нам під силу.

Саме це має на меті письмове укладання договору, причому максимально докладного, який розкладає за розділами та пунктами найдрібніші подробиці навіть малоймовірних подій.

Починати слід із встановлення стану здоров’я потенційного відчужувача (індивідуального чи колективного); якщо таким виступає подружня пара – також потрібно виділити частку майна кожного з подружжя. Невиконання цих простих правил загрожує, у першому випадку, оскарженням правомірності укладання договору через нібито недієздатність відчужувача невтішними спадкоємцями, у другому – зведенням до мінімуму можливостей набувача відшкодувати понесені витрати, якщо після смерті одного з подружжя інший побажав розірвати договір.

Необхідно також з’ясувати питання наявності застав на майно, що передається, та інших обтяжень: поки відчужувач живий, стягнення майна неможливе, після його смерті набувача можуть очікувати неприємні сюрпризи.

Набувач отримує права власності в момент, коли йому офіційно передається майно, проте права розпорядження він не отримує. Відповідно до ст. 754 ЦКУ, набувач, поки відчужувач живий, не має права продати, подарувати, обміняти, закласти майно, передати його в іншу власність. До речі, якщо передане майно було пошкоджене чи знищене, зобов’язання набувача залишаються незмінними. Простіше кажучи, важливо перейматися захистом від грабіжників та пожеж.

При складанні договору необхідно передбачити низку моментів, що стосуються відчужувача: розміщення в ізольованій кімнаті (кімнатах) – у разі переселення в інше житло необхідна чітка вказівка ​​щодо адреси, житлової площі, умов перебування, іншої важливої інформації; харчування – до визначення його видів та дієти; догляду – вказати його види (залежить від того, наскільки хворий відчужувач) разом з тривалістю та періодичністю; різноманітної допомоги – від прибирання до отримання пошти. Виплату щомісячного утримання краще провадити через банківські установи, з наданням підтвердження її здійснення.

Бажання зекономити час та зусилля на ретельному прописуванні вищезазначених «дрібниць» – прямий шлях до їх конкретизації в судовому порядку (законодавство України передбачає можливий судовий перегляд умов договору). В цьому випадку суддя спирається на такі принципи, як «справедливість» та «розумність», при чому має всі права на особисте трактування.

На жаль, набувач також людина смертна і не застрахована від травм, а також серйозних грошових проблем. В першому випадку його обов’язки можуть бути передані члену родини або іншій особі (за згодою відчужувача!), якщо ж спадкоємці не досягли повноліття, а «інша особа» відсутня, то, згідно ст. 754 ЦКУ, договір розривається, а набувачу, який належним чином виконав свої зобов’язання, чи його спадкоємцям передається визначена судом частина «договірного» майна.

Процедура оформлення договору та необхідні документи

Договір довічного утримання укладається українською мовою в письмовій формі (в 3-ох примірниках), посвідчується нотаріусом, який також накладає заборону відчуження майна, що внесене до договору. 

Необхідні документи: паспорти, реєстраційні номери облікової картки платника податків (ідентифікаційні коди), документи про право власності на майно, що вказане в договорі, Звіт про його вартість (оцінку).  

Витрати сторін: сплата нотаріальних послуг, держмито (1% вартості вказаного майна). Оскільки податкові органи прирівнюють такий договір, пов’язаний з нерухомим майном, до договорів відчуження нерухомого майна, відповідно він підлягає оподаткуванню як продаж/придбання нерухомого майна (податок з доходів фізичних осіб, військовий збір, відрахування до Пенсійного фонду України). 

Сторони за Договором довічного утримання: Відчужувачем може бути фізична особа, незалежно від її віку та стану здоров’я.  Набувачем за Договором довічного утримання може бути повнолітня дієздатна фізична особа чи юридична особа.

Висновки та рекомендації

Укладання Договору довічного утримання містить певні ризики (першочергово для набувача, який набуває лише зобов’язання). Та чи здатен хтось правильно визначити співвідношення вартості майна (зазвичай житла) та сумарних витрат набувача, а також можливості розірвання договору та списання всіх витрат на користь відчужувача?

Щодо діючого законодавства стосовно питань довічного утримання (догляду), можна впевнено сказати, що воно досить доступне для розуміння будь-якої особи з вищою юридичною освітою та практично ознайомленої з даною темою, – звертайтеся до нотаріуса за деталями.